Данило Олександрович Бакуменко народився 31 грудня 1918 року в селищі Дергачі на Харківщині в родині лісника.
Закінчив філологічний факультет Харківського державного університету (1946) та редакторський факультет Військово-політичної академії ім. В.І. Леніна (1952). В перші дні Великої Вітчизняної війни добровільно пішов на фронт у складі Харківського студбату. Був двічі поранений і тяжко контужений.
Починав війну рядовим розвідником - закінчив капітаном. В 1961 році у званні підполковника звільнився в запас. Потім працював у Спілці письменників України директором Бюро пропаганди художньої літератури (1961 - 1967 рр.). Нагороджений п'ятьма орденами та багатьма медалями.
Член Спілки письменників України з квітня 1955 року. Поет, прозаїк, перекладач. Перший вірш Д.Бакуменка було надруковано в 1930 році в гезеті "Пионерская правда" в перекладі російською мовою, коли він вчився ще в четвертому класі Дергачівської школи №1. Потім було багато публікацій в місцевій та республіканській пресі. I відразу "вразила неабияка широта світогляду юного поета, його таланту, глибоке розуміння ним суспільного значення поезії" ( з рецензій того часу).
Данило Бакуменко писав про те, чим жив, що залишило сліди на серці. Біографія його ліричного героя-сучасника поета увібрала його життєвий досвід. Це насамперед визначило тематичні обшири його творчості. Бої на українській землі за її свободу і незалежність, Далекий Схід, Азербайджан і нафтові промисли на Каспії (здається,. з українських поетів, крім Бакуменка, про це ніхто не писав широко й сюжетно), башкирський цикл, трудівники від шахти, від землі, космонавти... Вся тематика Данила Бакуменка сповнена живим життям, виростає з безпосердніх вражень. І об'єднуються ці різнотемні пласти навколо головної концептуальної ідеї - ідеї людскої величі, людської справедливості.
Роман "Живих кличу" та "Любов - полум'я боже" буди відзначені 5 травня 1995 року міжнародною літературною премією ім. О. Фадєєва.
Твори Д.О. Бакуменка друкувалися англійською, німецькою, китайською, чеською, словацькою, польською, болгарською, азербайджанською, казахсбкою, литовською, білоруською, молодавською, башкирською та таджицькою мовами.
Помер Д.О. Бакуменко 22 серпня 1998 року. Похований у м.Києві на міському кладовищі.
Вшановуючи пам'ять видатного земляка, Дергачівська міська Рада прийняла рішення й присвоїла ім'я Данила Бакуменка одній з вулиць міста. А до 80-річчя від дня народження, в грудні 1998 року, на будинку Дергачівської школи №1, яку з відзнакою закінчив Д.О. Бакуменко в 1937 році, міська Рада відкрила меморіальну дошку та було започатковано експозицію у краєзнавчому музеї.
1999-2000 All Rights Reserved.